
Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок.
Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки.
Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп.
Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман?
Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі.
Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди.
І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував.
Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців.
Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне.
От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе!
А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!
Бро, чуваки, я тут решил вам рассказать про одну эпичную историю, которая произошла со мной пару лет назад. Такое чувство, что я попал в сумасшедший дурдом, но это было самое классное время в моей жизни.
Дело было в том, что я регулярно закладывал и употреблял всякое говно, типа метадона и маконги. И так случилось, что мне дали наводку на некий дурочка-дом, где требовались добровольцы для работы. Ну, и я решил попробовать свои силы, ведь под кайфом я становлюсь настоящим профи.
Когда я пришел в этот дурдом, меня встретили такие же жесткие пациенты, как и я. Все уже были втыкнуты до уши, но я ничуть не отстал и сразу присоединился к веселой компании. К слову, там работали не только наркоманы, но и другие странные типы – алкоголики, шизики и прочие отбросы общества.
Нас поселили в крыше на каменной общаге, а между нами были установлены железные решетки. Наверное, чтобы нас не пустили на свободу и не испугали нормальных людей. Но нам было пофиг – мы были под кайфом и нам было все равно на все.
Заработок у нас был своеобразный – за каждый день работы можно было получить пару диазов. Не так много, но на нашем уровне мы были счастливы даже от такой мизерной оплаты. Вот такой парадокс – мы работали в дурдоме, чтобы получить свою дозу и поддерживать нашу зависимость.
Ну а теперь самое интересное – что мы делали на работе. Я получил должность санитара, и моя задача была поддерживать чистоту и порядок в палатах. Ты представляешь себе, какой может быть беспорядок, когда весь коллектив состоит из отбитых наркоманов?
Вот однажды, прихожу я на смену, и что я вижу? Один из наших пациентов решил сделать маленький эксперимент и высрался на полу, чтобы проверить, насколько быстро я справлюсь с таким вызовом. Мля, я просто офигел, когда увидел эту картину. Но чуваки, я был под кайфом и ничего не должен был предпринимать, ведь моя задача была только поддерживать порядок. Так что я просто прошел мимо этого говна и пошел дальше своим делам.
И таких ситуаций было немало. Пациенты разводили настоящую вакханалию, а мы, санитары, только наблюдали и временами участвовали в этом безумии. Мы жили в параллельном мире, где все было вполне нормально.
Санитару: |
"Чуваки, почистите хотя бы свои баксы! Надо же хоть как-то поддерживать чистоту в палатах!" |
Пациенты: |
"Релакс, бро, втыкнись с нами и забудь про эту муть!" |
Санитар: |
"Да я уже на днях получу свои диазы и тогда буду в своем фильме море, так что нафиг эту работу!" |
Однажды, после непродолжительной отходняка, я встал на натуральный хатулыгузис (нарко похмелье). Мне пиздец как было плохо, но работать все равно приходилось. Я ходил по палатам, всякий раз вспоминая о том, как быстро я возвращусь к себе в палату, чтобы там просто отключиться от всего.
И вот, наконец, долгожданный момент – я получил свои диазы. Мне стало настолько кайфово, что я даже забыл о работе. Я пошел в свою комнату и втыкнулся, как никогда раньше. Бро, я там был настолько счастлив, что мне все казалось просто реальным адреналином. Это было нечто невероятное!
И вот, находясь в подобном состоянии, я задумался о том, что я делаю со своей жизнью. Ведь работать санитаром в дурдоме – это далеко не самая достойная профессия для настоящего комика.
Через пару дней, после того, как я вышел из отходняка, я решил уйти с этой работы. Мне стало понятно, что я могу делать что-то более достойное и интересное. Конечно, я все равно продолжал употреблять всякие закладки, но я уже начал задумываться о своем будущем.
И, в конце концов, я решил попробовать себя в комедийном бизнесе. Я понял, что мой юмор и мой неповторимый стиль могут принести мне не только диазы, но и настоящую славу.
Так и случилось – я стал наркоманом комиком, который приводил в восторг аудиторию своими шутками. Я использовал свои навыки, которые я приобрел, работая санитаром в дурдоме, и начал рассказывать истории из своей жизни.
Теперь я выступаю на самых больших сценах, а моя публика просто обожает меня. Я стал настоящей звездой, которая делит с людьми свою жизненную мудрость через смех и юмор.
И вот, друзья, я хочу сказать вам одну вещь – никогда не сдавайтесь, несмотря ни на что. Ваша зависимость или трудности могут стать вашим оружием, если только вы будете использовать их правильно. Ведь мы все знаем, что самые яркие звезды рождаются из самого темного неба.